О вчительська доле!
Світанком спішить моє серце до школи.
І вічний неспокій, і вічні тривоги бере воно завжди з собою в дорогу.
Від теплих вітань і усмішок дитячих стаю я добріша, а серце гарячим.
І хоч не була ти легкою ніколи, тебе не картаю я, вчительська доле.
Навчання рідної мови та української літератури - це майстерність творення людської душі, найніжніший, найтонший дотик до серця дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар